Репертуар

Пан Коцький

Микола Лисенко

опера-балет для дітей на дві дії

РЕЖИСЕР-ПОСТАНОВНИК –      заслужений діяч мистецтв України

                                                               ПЕТРО ЛАСТІВКА

АРАНЖУВАННЯ, ДИРИГЕНТ –  заслужений артист України

                                                                МИКОЛА ГНАТЮК

ХУДОЖНИК-ПОСТАНОВНИК – БОГДАНА БОЧКАЙ

БАЛЕТМЕЙСТЕР –                         заслужений діяч мистецтв України

ВОЛОДИМИР ЗАМЛИННИЙ

ХОРМЕЙСТЕР –                              МИКОЛА СЕДЛЯРУК

КОНЦЕРТМЕЙСТЕРИ –                 ЯРОСЛАВ ЗЕЛЕНОВ, АНАСТАСІЯ ГУСЕНЦЕВА

АСИСТЕНТ РЕЖИСЕРА –             ПАВЛО ГАРБУЗ

ПОМІЧНИКИ РЕЖИСЕРА –         ДМИТРО МЕЛЬНИЧУК

 

ЛІБРЕТО

ПАН КОЦЬКИЙ

ДІЯ ПЕРША

 

ХОР  Добрий день, малята,

Дуже раді вас вітати,

Казку Вам показати.

Ми вам заспіваєм, затанцюєм і заграєм,

Щоб сподобалось усім вам!

КІТ   Няв няв няв

Няв няв няв

ДІДУСЬ     Ти би мишу впіймав

         То і добрий обід мав,

         Не ходив би, не нявчав.

А то ходиш набридаєш

І мене відволікаєш.

КІТ   Няв няв няв.

БАБУСЯ    Ой, дідусю, ой, дідусю,

         На базар ходила я.

         Та й купила їсти-пити,

         Буде стіл нам чим накрити.

         Я йду борщик принесу,

         А ти йди ріж ковбасу.

КІТ   Няв няв няв

Няв няв няв

         Ковбасу я умняв!

БАБУСЯ    Ой, ой, ой

         Ай-я-яй

Ковбаси нема тай край.

ДІДУСЬ     Та це ж злодій

         Кіт проклятий

Ану, злодій, постривай!

ДІДУСЬ, БАБУСЯ       Ах, ти ж, ледащо,

         Ковбасу вкрав нащо?

А ну лізь у мішок,

Віднесу у лісок!

  

Ведмідь, Вовк, Кабан

Ой хто п’є, то той кривиться,

Хто не п’є, то той дивиться,

А ми будем пити і Бога хвалити

І за вас, і за нас,

І за неньку стареньку,

Що навчила нас

Наливочку пить помаленьку.

Ведмідь

Ха! Ха! Ха! Хто за неньку,

А я за цигана та за добрих людей,

Що навчили цю наливку-відрадницю пити.

(Бере пляшку і співає.)

Ой куме, куме,

Добра наливка,

Випиймо, куме,

Для понеділка.

(Частується з Вовком, частує Кабана, а той не хоче, тільки рикає. Звертається до Кабана.)

Та чого ти, справді, куме,

Голову похнюпив?

Тільки того, що гарбуза

В Лисиці поцупив?

Ото горе, ото гріх!

Це ж не горе,— тільки сміх!

Кабан

(сумно)

Добре тобі сміятися,

Що тобі байдуже.

Я за нею, брехухою,

Вбиваюся дуже.

(Голосно.)

А те гірко, що скрізь

Слава погана полине,

Тоді з мене насміється

Усяка скотина.

Вовк, Ведмідь

Не журися, товаришу,

Усе буде гоже:

Покладайся на братів,

То вони поможуть!

Навчимо ми ту Лисицю,

Забуде сміятись:

І самій їй сором буде

В люди показатись.

Ведмідь

Ми кожуха їй порвем!

Вовк

Ми їй вуха обстрижем!

Вовк, Ведмідь

Ми одірвемо їй хвіст,

Геть забуде й стежку в ліс!

Лисиця

Ой горенько, горе Сіромасі Лисиці,

Що без свого Лисовина

Зосталась вдовиця.

Всяк тебе займає,

На глум підіймає

Та ще славоньку недобру

Про тебе пускає.

Дідусь та Бабуся викидають Кота з мішком в ліс. 

На сцену вилітає настовбурчений К і т, нявчить, прискає. Лисиця з переляку ховається за пеньок. Кіт оглядається з острахом, а потім прискає й жалібно нявчить.

Дід, Бабуся

        Іди, Коте, погуляй,

        В лісі розуму надбай.

Пан Коцький

Фррр! Фррр! Фррр!

Няв! Няв! Няв!

Трохи шиї не зламав.

М'яв... М’яв... М’яв!

М’яв, молотив!

Препоганий хазяйнище

Трохи шкури не спустив.

Ще спасибі, що хазяйка

Дала драного мішка:

Я шарпнувся, та й продрався,

Та й учистив дропака.

Ой ви, зуби, ви, пазурі,

Дайте радоньку мені,

Ой як би так віддячити

Тій лукавій сатані?

Лисиця

А колись була Лисиця

Весела, лукава,

І звірям, і людям

Добре допікала.

Одних, було, підведу,

Другим похвалюся,

Посварю всіх, роздражню

Та з усіх сміюся.

Тоді було добре

Жарти жартувати,

Бо було кому з біди

Лиску рятувати.

Ой що ж мені, бідоласі,

З туги розпочати?

Скоро й жабі доведеться,

Мабуть, догоджати.

(Плаче.)

Не гнівися, не жахайся,

Любий ти мій пане!

Не страшна я, я Лисичка

Бідна, безталанна!

Ти ж но, серце,

Із якого родоньку і краю?

Признавайся, то я тебе

Так і звеличаю.

Пан Коцький

(гордовито)

Я Кіт-Котохвій,

Ще й Матвійович!

Над котами я пан,

Я пан Коцький, я гетьман!

Лисиця

Не гнівися, пане Коцький,

Щось маю казати.

Розпитаймось, розміркуймось

Та й прошу до хати.

Пан Коцький

Добре! Згода!

Аби хата була непогана.

Лисиця

Приберу вже якнайкраще

Для такого пана.

І я, бідна, як і ти,

Воріженьків маю

І як би їм помститися —

Думаю, гадаю.

Пан Коцький

(люб’язно)

Ти, Лисичко, ти, вдовичко,

Чепурушко моя!

Назви мені тих злочинців,

Ой і дам же ж їм я!

(З-за куща вистромлює свої вуха Заєць і підслуховує.)

Держав мене мій хазяїн,

Та й не за дурничку,—

Вкладу, було, десять, двадцять

Пацюків за нічку.

Заєць

Ай, ай, ай, ай, ай, ай!

(Тікає.)

Лисиця

Ха-ха-ха! Ха-ха-ха!

Оце дав дропака!

Бачиш, бачиш, Котохвію,

Ще й на влови не ходив,

А Зайчика-брехунчика

Трохи-трохи не вловив.

Лисиця, пан Коцький

Бачиш, Коте, в цьому лісі - разом

Бачиш, Лиско, в цьому лісі - разом

Можна добре жити,

Тільки треба трохи знати,

Як дурних дурити.

Розпитаймось, поєднаймось,

 Будем жити вмісті

Та й придбаємо з тобою

Чимало користі.

ДІЯ ДРУГА

Хор Звірів

Ой хто п’є, то той кривиться,

Хто не п’є, то той дивиться,

А ми будем пити і Бога хвалити

І за вас, і за нас,

І за неньку стареньку,

Що навчила нас

Наливочку пить помаленьку.

Вбігає сполоханий Заєць.

Заєць

Ой-ой-ой! Ой-ой-ой! Ой-ой-ой!

Боже милостивий!

Заєць важко оддихується, крутить вухами, крутить головою.

Усі звірі

    Що з тобою, Зайче сивий?

    Що таке з тобою сталось?

(Збираються й інші звірі послухати, що скаже Заєць.)

За тобою що там гналось?

Ну ж, кажи!

Говори!

Може, треба до нори?

Заєць

Ой братіки, голубчики,

Сидіте ви тихо!

Ви й не знаєте, що в лісі

Проявилось лихо...

Усі

Ну, кажи! Ну, мерщій говори!

Може, треба нам усім до нори?

Заєць

Ой пішов я до Лисиці,

Та й тепера каюсь:

Як побачив страховину,

Ще й досі жахаюсь!

Усі

Ну ж, кажи!

Ну ж, мерщій говори!

Може, треба нам усім до нори?

Заєць

Ні, чекайте ж! Я пішов

Лисички питати,

А чи буде на досвітки

До себе пускати?

А вона вже й не сама,

Знайшла собі пару...

От звірюка, от страшенна:

Очі, наче з жару, хвіст трубою,

Шерсть голками піднялася вгору.

А вусища! Пазурища!

Горе всім нам, горе!

Усі

От так штука!

Хто ж такий?

Як він зветься,

Той лихий?

Заєць

Ох, не знаю, недочув,

Бо як став казати,

Що по двадцять душить враз,

Я мерщій тікати!

Усі

Та по двадцять?

Ой, ай-ай!

Хоч із лісу утікай...

Сполохані звірі збираються тікати. Ведмідь спиняє їх.

Ведмідь

Та чекайте ж, братця!

Чого ж так лякаться?

Це ж ми чуєм од Зайця,

Всесвітнього брехунця,

Може, лихо не таке,

Як йому здалося,

От лиш нам би побачити,

Як його вдалося!

Вовк

Знаєш, брате-товаришу,

Що треба зробити?

Треба його на обід

В гості попросити.

(до Ведмедя)

Ти, Ведмедю, добувай

Меду та наливки,

(до Кабана)

Ти коріння та картоплі

Зо дві, зо три мірки.

А я піду до отар,

Принесу вам м’яса.

А ти, Зайче, добувай

Закришки та квасу.

Усі

От і добре: наваримо

Ми обід на славу.

Подивимось, подивимось

Химеру лукаву!

А ще, може, а ще може

Із нашої ласки

Доведеться тому звіру

Навіки пропасти!

 

Вовк

Тільки хто ж би пішов

Гостя закликати?

Ведмідь

Я не можу, я старий,

В мене пухлі п’яти.

Вовк

Я не можу, я слабий,

Ще й недобачаю.

Кабан

Я не можу, мені прикро,

Як гарбуз згадаю!

Заєць

А я, братіки, боюсь

Туди показатись.

Усі

Цить ти, дурню!

Цить ти, куций!

І чого там тобі лякатись?

(Повагом.)

Нам — то друга річ,

Бо ми з ним ще не знайомі,

Та до того нам багато

Буде діла в домі.

Лисиця

Полюбилась, одружилась,

Тішилась, раділа,

А він хвастати лиш вміє,

Байдуже до діла!

Та вже треба догоджати,

Що маєш робити!

Бо ще гірше сиротині

З ворогами жити!

Та дарма, що він дурний,

Аби бадьористий...

Я ж хитренько підведу,

Обдурю всіх чисто!..

 

Лисиця

А ти чого, брехунище,

Знов на підслухи прийшов?

Заєць

Ой, Лисичко, я до тебе

Ледве шлях сюди знайшов.

Аж трусився, умлівав

Та молився богу,

Щоб твій пан чоловік

Не перейшов дорогу!

Лисиця

Ага! Що, брехуни,

Попались, погані?

Підождіть лиш,

Він вам дасть

Гарячої бані.

Годі, годі вам знущатись

З бідної Лисички.

Я тепер вас не боюся:

Маю чоловіка.

Заєць

Та я ж, Лисонько, нічого!

Я прийшов звістити,

Що прислала вся громада

На обід просити.

Буде пиво і вино,

Кури, гуси, сало...

Пан Коцький

(з хати)

Мало! Мало! Мало! Мало!

Заєць

Ой божечку, я втечу!

Лисиця

Ти не бійся, Зайче!

Ще що буде, розкажи

Ти мені найкраще.

Заєць

Буде борщ, капуста, мед,

Наливки чимало...

Пан Коцький

Мало! Мало! Мало!

(Заєць тікає.)

Лисиця

Котохвійку! Котохвійку!

Годі тобі спати,

Вийди, серце, на хвилинку,

Щось маю казати!

Пан Коцький

(потягуючись, з’являється в дверях)

Няв! Няв! Няв!

Трохи недоспав!

Давай, Лиско, попоїсти,

Бо я щось захляв.

Лисиця

Добре тобі так казати:

«Давай попоїсти».

А нум хліба заробляти

Зо мною умісті.

Пан Коцький

(бундючно)

Це не панський звичай,

Не хочу й звикати,

Бо я твій чоловік:

Мусиш догоджати!

Лисиця

Ой не дуже бадьорися,

Мене не злякаєш.

Ти який сюди прийшов?

Що, не пам’ятаєш?

Ото ж, дурню, не пиндючся

Та слухайся жінки:

    Будеш ситий та й не будеш

   Діставати в спинку.  .

Пан Коцький

Я ж нічого... Ну, Лисичко,

Не гнівись, серденько:

Що звелиш ти, моя пані,

Все зроблю гарненько.

Лисиця

Покликали звірі нас

До себе у гості.

То гляди лиш, як сплохуєш —

 Не збереш і кості.

Тобі треба, Котохвію,

Страшного вдавати,

Щоб не могли вони з жаху

Тебе розпізнати.

Пан Коцький

Та вже ж мене не учити,

Як звірів лякати;

Було, в клуню тільки шасть —

То й пішли тікати.

Лисиця

Ну вже годі, не хвалися,

Чула я не раз.

Ой, дивися, Заєць скаче

Знов чогось до нас!

Заєць

(несміливо, з поклоном)

На добридень панству!

Бувайте здорові!

Посилали мене звірі

З темної діброви.

Не у гнів вам, пане,

Просим на бесідку.

Та візьміть ложки з собою,

Лисо й Котохвійку!

Буде там Ведмідь, Кабан,

Вовк та ще чимало...

Пан Коцький

(грізно)

Мало! Мало! Мало!

(Заєць труситься, одступає потроху назад.)

Та скажи ти їм усім:

Як розсерджусь—всіх поїм!

(Заєць тікає.)

Лисиця та Пан Коцький разом

Ха! Ха! Ха! Котохвію,

Оце добре ти сказав!

Через Зайця ти й звірів тих

Заздалегідь налякав!

Ха! Ха! Ха! Лисиченько,

Оце добре я сказав!

Через Зайця я й звірів тих

Заздалегідь налякав!

Нехай дурні заробляють,

Ми не будем в шкоді,

Будем ситі, та веселі —

Розкошуй, та й годі!

Нащо ж сила нам з тобою, Добре й так нам жити!

На те й розум,

На те й хитрість,

Щоб дурних дурити.

 

Хор Звірів

Кабан каплоухий

Думає, гадає,

Сам не знає, що робити,—

Громаду збирає.

Препоганая Лисиця

Кабана вразила.

Він би з нею розквитався,

Та не його сила.

Ой пішов Кабанчик

Поради питати.

Розсудили товариші:

Треба хитрувати.

Ой закличем, хлопці,

             Котохвія в гості,

Чи не вдасться поганцеві

Поламати кості.

А Куниця-молодиця

Обідать варила,

А Їжачка, хоч і рачки,

Стіл опорядила.

Зайченята, вовченята

Носять воду з ставу,

А Зозуля з Соловейком —

Музики на славу!

 


Зібралися ми

Та всі тутечки,

Не простії звірі

Та все здільнички:

То рилячі, то стригачі,

Садівники, вартівники,

То вояки, то співаки,

Танцюристи, бандуристи,

А Ведмідь — цехмейстер

Над пасіками.

Зібралася компанія

Невеличка, але чесна.

Одні сіли по тім боці,

Другі сіли по цім боці,

А Ведмідь найстарший,

Посередині.

(Садовлять Ведмедя посередині.)

Біжить Заєць, ще й кандибка:

«Утікаймо, куди видко».

Їжачиха, ще й гукає —

«Утікайте, хто як знає:

Котохвій іде,

Всім біда буде!»

Одні кажуть: сховаймося,

Другі кажуть: останьмося.

Одні кажуть: сидім тихо,

Другі кажуть: буде лихо!

А Ведмедик каже: якось-то буде!

Їжачиха

Пан Коцький іде!

Звірі сполохані тікають хто куди:

Ведмідь лізе на дуба, Вовк лягає за колодою,

Кабан ховається за кущ. Заєць за другий.

Кіт і Лисиця входять і оглядаються навкруги.

Пан Коцький

Мало! Мало! Мало!

Вовк

Ах ти, іроде поганий,

Ще ж то йому й мало!

Лисиця

Ось мені наливка й мед,

Тобі — м’ясо, сало...

Пан Коцький

Мало! Мало! Мало

Лисиця

Та й надбали ж тут, на місяць

Іншому б достало.

 

Пан Коцький

Мало! Мало! Мало!

Кабан, ховаючись, крутнув хвостом. Кіт думає, що це пацюк, і кидається на Кабана.

Кабан

Заховаюсь далі в кущ,

А то все пропало!

Пан Коцький

О, пацюк попався!

Кабан

(вискакує і з розмаху стукається об дуба)

Ой, куди ж мені, куди?

Ведмідь

Не мину-таки біди!

Вовк

Ой, всі кості поламав!

Пан Коцький

(зляканий кидається на всі боки. Усі врозтіч.)

  Няв! Няв! Няв! Няв!

  Няв! Няв! Няв! Няв!

Лисиця

(сміється, узявшись за боки)

Ха-ха-ха! Ха-ха-ха-ха!

Ха-ха-ха!

Ха-ха-ха-ха-ха!

Ха-ха-ха-ха! Ха.-ха-ха-ха!

Ха-ха-ха! Ха-ха-ха-ха!

Ха!

ХОР

         Отаку, малята, думку раді Вам подати –

         Стид і срам пиякам!

         Всім хвалькам, гулякам, брехунам і забіякам

         Скажем: «Жити треба чесно нам!»

У ролях

Фотографії