Репертуар

Циганка Аза

Михайло Старицький, сценічна редакція Михайла Ілляшенка

Відгуки

  • 20.11.2018

    Дивилася виставу 23.09. Другий склад виконавців. Живий оркестр - це дуже добре, однак глядачі музику слухають погано. Розмовляють, шукають свої місця. Бажано, щоб диригент починав виставу, як в опері, щоб його освітлювали, щоб кланявся, тоді публіка сприйме це як початок. Головні герої - Анастасія Бортнік, Ігор Натанчук, Софія Онищук - грають, як на мій непрофесійний погляд, чудово, а у Софії ще й гарний вокал і пластика. Танці, пісні, все для гарного настрою глядачів. А як щодо сучасних творів?
  • 17.02.2020

    Я напою тебе щастям! Класика. Раніше ні читав, ні бачив "Циганки Ази", тому не можу відповісти чи відповідає і наскільки сюжет вистави твору. Опишу своїми словами. Як завжди в центрі уваги - КОХАННЯ! Молодий привабливий циган Василь закохується в Галю, яка щиро відповідає йому взаємністю. Обоє приймають непросте для себе рішення. Один наперекір волі отамана стає зрадником і залишає табір і вільне циганське життя заради коханої, інша йде наперекір волі батька і замість вийти заміж за заможного, але німого, сина голови, якого не кохає, вибирає цигана. Обоє, замість благословіння, отримують прокльони рідних, і в одну мить, втрачають все - родину, повагу, статус, братів, батьків... Дуже сильні сцени. Прокляття матері - жахливе! Відчай і прокльони батька - страшні! Минув рік. Батько Галі помер. Сім'я живе відокремлено від всіх. Ніхто в селі окрім місцевого дурника (чи дурника?? це ще до обговорення) не підтримують їх. Вони ізгої. Ще й в самій родині не все гладко. Можна себе відокремити від циганів, але вивести цигана з себе - неможливо. В душі Василя смуток за вільним циганським життям, ще й постійні думки про циганку Азу, яка була як сестра, а насправді зачіпала зовсім інші струни душі Василя, не дають йому спокійно жити. Табір вертається в село. Аза бореться за своє кохання до Василя - жорстко, несамовито, дико... Василь розривається між почуттями, совістю і власним внутрішнім світом. Почуття розривають Василя настільки, що в стадії афекту він вбиває Азу, одночасно, під час пологів, гине Галя, залишаючи цьому світу доньку... Завіса. Все інше на роздуми... Особливо хочеться відмітити гру дурника Опанаса, в якого була хоч і другорядна роль, але відіграв він її бездоганно. На другому місці - "матір" циганка. Проникливо, до глибини душі... А які призови Ази: "...де б'ють і лають, де голодно і холодно...", "...я напою тебе щастям!.." З мінусів - вічна проблема нашого театру - звуковий супровід. Під час співів, акустика не давала чіткого звуку, і часто неможливо було розібрати слів пісень. При всьому цьому даю дуже тверде 8 з 10. Рекомендую. Адже кожному з нас хочеться почути - Я... напою... тебе... щастям!

Додати свій відгук

captcha