17 травня День народження головного художника Богдани Бочкай;
Колектив театру вітає колегу і зичить їй міцного здоров'я та творчої наснаги.
ПРЕМ'ЄРА!
1, 2 червня на камерній сцені театру
"З любов'ю ... Оскар"
за новелою Еріка-Емануїла Шмітта "Оскар і Рожева пані"
переклад з французької Олени Борисюк
інсценізація Дмитра Мельничука
Режисер-постановник - Дмитро Мельничук
Художник-постановник - Богдана Бочкай
Композитор - Даніель Слободар (Ізраїль)
Гамлет про акторів:
«Слухайте, їх треба прийняти якнайкраще,
бо вони – стислий літопис і відбиток часу.»
В.Шекспір
ДОЛЯ. Так, саме її величність ДОЛЯ постала на шляху між мною та Богданом Березою, колишнім директором Волинського (тоді ще не академічного) театру імені Шевченка, між мною і самим Волинським театром імені Шевченка і його колективом. Ми познайомились з Богданом Степановичем, стали друзями. З колективом – знайомились, приглядались. Я ставив вистави за угодами і відмовлявся від пропозицій посісти будь-яке місце в штаті театру. Я все бачив і все розумів. Богдан Береза підкупляв мене розумінням театральної справи, створенням умов для реалізації вистав. Хоча декілька разів я виривався на постановки в інші театри, але тягнуло до Берези в Луцьк. Мені тут було найкомфортніше. Я за тридцять два роки професійної роботи в театрі режисером надивився на таких директорів театрів, таких профанів, дурнів, дилетантів, негідників з колишніх партійних номенклатурників, колишніх баяністів, хормейстерів, акторів, парторгів, сантехніків – усякого дикого невігластва, що з Богданом Степановичем мені було і легко, і просто, і професійно чесно працювати. Хвороба. Вона підкосила мого друга. Смерть. І Богдан Степанович помер. Біль. Від втрати друга, професіонала, одного з видатних організаторів, директорів театральної справи. Життя. Але життя продовжується. Поступово, без ґвалту та істерики, без бунтів і мітингів, директором театру став той, хто і мав ним стати – Анатолій Глива, з яким ми вчилися в інституті, але за різними фахами, який пропрацював у театрі майже сорок років заступником директора, за кандидатуру якого я ратував де тільки міг, бо знав, що він буде продовжувати театральну справу гідно і професійно, з глибоким знанням справи і душевним болем за театр. І слава Богу. Моє призначення художнім керівником, на мій погляд, нікого не здивувало.
Що маємо? Міцне молоде покоління акторів (вихованці училища культури і мистецтв імені І.Стравінського), професійне і роботяще середнє покоління, видатних майстрів старшого покоління. Маємо репертуар, який не під силу багатьом театрам України і, який викликає заздрість багатьох керівників театрів, навіть національних. Багато музичних вистав, комедій, драм, трагедій. Українська класика, українська сучасна драматургія, світова класика, сучасна європейська п’єса, добра концертна програма. Потрібно підтримувати робочий, професійний ріст і поступ колективу. Маємо шикарне світлове обладнання та звукове оснащення. Маємо шикарну сцену – Велику і Камерну. Сумно. За часів незалежності були проведені скорочення штату театру на 25%. Я пам’ятаю, як Богдан Береза, вічна йому пам’ять, страждав з цього приводу. Страждає колектив. Скоро обслуговувати глядачів буде нікому. Обслуговувати величезну споруду немає кому. Як можна скорочувати унікальні посади і професії в театрі, адже це злочин перед мистецтвом і майбутнім. Посади режисерів відсутні, художника-постановника – відсутня. Це помилка. Її потрібно виправити. Треба повернути всі скорочені посади, бо це: 1 – робочі місця, 2 – якісне обслуговування приміщення, глядачів, професійне забезпечення функціонування творчих керівників та трупи. Маю сподівання, що сьогоднішня влада, яка підтримує театри і культуру та мистецтво на Волині, ліквідує цю помилку. Маємо. Шикарний екстер’єр. Щойно закінчено ремонт театру. Уклін обласному керівництву. Дуже добра закулісна, акторська частини театру. Біда. Відсутня вентиляція, обігрів, опалення глядної частини, закулісної частини сцени, глядацької зали. Нагадаю, що саме в театрі всі хочуть провести свої звітні концерти, корпоративи, від дитсадочків до шкіл, від дрібних фірм до магнатів. Взагалі – вигляд театру, його екстер’єр та інтер’єр – це обличчя міста. Мешканці повинні мати місце – де їх естетичні вподобання можуть знайти відгук або зростати, де публіка може називати себе інтелігенцією, де може зібратися еліта міста та примкнувші до них і не боятися, що їм п’яна ватага зіпсує настрій, а то й, ще гірше, поколотять. Я не вірю в ту економіку, про яку чую з екрану телевізора. Та економіка, про яку розмовляють владці та депутати – то їх економіка. А наша економіка десь інде. Дуже багато балачок про економіку зараз. Мені це нагадує часи Л.Брєжнєва – «Економіка повинна бути економною». Все це маячня. Жодна європейська держава не будувалася з економіки. Спочатку будувались національні самовизначення, самоідентифікація, дух, культура, звичаї, традиції. Покладались сили на зміцнення саме національної свідомості, а вже потім будували економіку задля підтримки та процвітання нації. Тільки прогрес духу нації може дати прогрес економіці, тільки усвідомлення української спільноти може народити національну економіку, лише глибинні культурні розвої можуть створити віддану працю на благо українському народу.
А театр і є той заклад, який плекає духовність, смак, надихає прикладами на високі помисли, любов до народу і його культури, плекає мову. І тут театр чи не найостанніша інституція, що береже від спотворення і паплюження українську мову.
Новий 72 театральний сезон на камерній сцені ми відкрили 10 вересня виставою «Сім струн» за Лесею Українкою у постановці Анатолія Мельничука. Вистава, на мій смак, гарна і викликає захоплення. 2 жовтня відкрили 72 театральний сезон на великій сцені виставою «Дон Жуан» за Ж.-Б. Мольєром та В.А. Моцартом. Готується до роботи «Різдвяна казка» (за «Вертепом» М.Маркевича), хореографічну виставу «Витівки Морфея» готує балетмейстер театру Володимир Замлинний, нова концертна програма. В планах постановка п’єс: «Три ідеальні подружжя» А.Касона та «Ревізор» М.Гоголя. Багато роботи з цікавими режисерами у акторів нашої трупи. Це заслужений діяч мистецтв України Віталій Денисенко, Валентин Козьменко-Делінде, Тамара Антропова. Сподіваємось, що наша праця буде оцінена і ми отримаємо академічну надбавку не в 10%, а набагато більше. Біда. Бо ж зарплати у акторів дуже низькі. Любімо театр. Від цієї любові ми стаємо інтелігентніші. Театр – це дорого, гарно, вишукано і якісно.
Приходьте на вистави.
Художній керівник театру,
заслужений діяч мистецтв України
Петро Ластівка.
